Інтелектуальні технології в виробництві кузовних деталей легкових автомобілів

Abstract

Створення надійної та довговічної конструкції кузова, що відповідала би сучасним уявленням дизайнерських ідеалів є нелегкою задачею, оскільки, нерідко виникають протиріччя між зовнішнім виглядом та функціоналом. Як приклад можна навести конструкцію фар у марки Mazda miata. Освітлювальні прилади знаходились у передній частині авто під капотом, та мали висувний механізм. Оскільки,з практичної точки зору , нововведення не відрізнялось серед раніше представлених на ринку варіантів, попит можна пояснити естетичною складовою продукту. У ході експлуатації було виявлено ряд недоліків, що могли спричиняти нещасні випадки: підвищена травматичність пішоходів при ДТП, створення аварійної ситуації у разі несправності зсувного механізму, тощо. Історія налічує низку прикладів, подібного роду, коли конструкторські рішення призводили до виникнення потенційно небезпечних ситуацій. Нажаль, занадто часто корективи вводять уже після зафіксованих нещасних випадків. Щорічно, технічні вимоги до виробів автомобільної промисловості стають все жорсткіші. Задля задоволення потреб ринку, виробнику необхідно застосовувати новітні способи організації виробничого процесу. Лавиноподібний прорив спричинила четверта промислова революція, основні принципи якої дозволили вивести взаємодію реального та цифрового простору на новий рівень. Раніше цифрова техніка виконувала допоміжну роль – проводила обчислення виведених людиною формул або виконувала прописаний алгоритм на засадах із положень Булевої алгебри. Основний концепт лінії виробничої ланки, або фізико-технічні властивості матеріальних об'єктів знаходилися безпосередньо у свідомості розробника. Робота з ідеями на абстрактному рівні, довгий час була прерогативою людського розуму з усіма присутніми йому недоліками та перевагами, але ситуація змінюється. Стрімкий розвиток цифрових та комп'ютерних технологій на початку 2000-х став підгруннтям для так званої Industrial 4.0. Віднині фізичні об'єкти, процеси та виробництва цілком можуть бути розміщені у віртуальному просторі, що дає змогу проводити випробування що необмежені рамками часу та фінансової складової. Цифровій моделі доступні різні способи взаємодії з реальним світом - можливий варіант уособлення (зв'язок з навколишнім середовищем відсутній, використовується, здебільше для перевірки придатності деталей, або цілих приладів у зборі у заздалегідь визначених умовах); варіант із сенсорною системою (частіше використовується для вивчення, дані з датчиків зчитуються та корегують характеристики моделі) варіант зі зворотнім зв'язком (доцільно уживаний для автоматизації, взаємодія між середовищами передбачає обьемний потік інформації, все частіше для обробки використовують технології машинного навчання.