Стратегування при формуванні зовнішньої політики України

Abstract

Українська мова В статті описується стратегування та прогнозування зовнішньополітичного курсу нашої держави. Тому, одним з основних завдань держави у міжнародному вимірі є вибір стратегічного напрямку співпраці з іншими державами, міжнародними установами та організаціями. Це визначило мету статті, а саме розкрити роль стратегування в забезпеченні вироблення ефективної зовнішньої політики держави. Формування та реалізація зовнішньої політики держави повинно обов’язково відбуватися з урахуванням її стратегії розвитку, стратегій розвитку різних сфер державного управління або, навіть, деяких адміністративно-територіальної одиниці Сутність та зміст формування зовнішньої політики з використанням стратегічних підходів можна сформулювати на основі таких принципів: принцип історизму, принцип єдності зовнішньої політики та розвитку суспільства, принцип пріоритетності, принцип варіантності, принцип синхронізації дій та принцип програмування. Таким чином визначається підхід, що передбачає аргументоване визначення суб’єктами формування стратегії зовнішньої політики окремих стратегічних цілей та завдань щодо розвитку певних взаємозв’язків «держава –держава» та «держава – міжнародні структури», видів економічної діяльності. Було запропоновано адаптувати вже існуючі прийоми та оцінити можливість запровадження стратегування в процеси формування та реалізації зовнішньої політики. Зроблено схему, на якій показано зовнішнє середовище, яке в більшій мірі впливає на процеси стратегування при формуванні зовнішньої політики, та внутрішнє середовище (суб’єкти всередині держави), яке впливає на формування та реалізацію (в більшій мірі, ніж на формування) зовнішньої політики. При цьому, деякі структурні елементи схеми входять одночасно і до зовнішнього середовища, і до внутрішнього середовища, так як виробляються і там, і там. На першому внутрішньому контурі запропонованої нами схеми буде визначатися ефективність інструментів формування та реалізації зовнішньої політики її суб’єктами у внутрішньому середовищі. На другому внутрішньому контурі оцінюють результативність механізмів формування та реалізації зовнішньої політики, що впливають на результати реалізації зовнішньої політики та визначають можливі впливи внутрішнього середовища на процеси формування та реалізації зовнішньої політики. На третьому внутрішньому рівні визначається корисність сформованої та реалізованої зовнішньої політики для потреб (інтересів) держави та її впливу на зовнішнє середовище. Визначено, що ефективність, результативність та корисність зовнішньої політики повністю залежать від того стратегічного курсу зовнішньої політики, який сформує та реалізує влада за підтримки суспільства (бізнесу та громадян). Російська мова В статье описывается стратегирование и прогнозирования внешнеполитического курса нашего государства. Поэтому, одной из основных задач государства в международном измерении является выбор стратегического направления сотрудничества с другими государствами, международными учреждениями и организациями. Это определило цель статьи, а именно раскрыть роль стратегирование в обеспечении выработки эффективной внешней политики государства. Формирование и реализация внешней политики государства должно обязательно происходить с учетом ее стратегии развития, стратегий развития различных сфер государственного управления или даже некоторых административно-территориальной единицы Сущность и содержание формирования внешней политики с использованием стратегических подходов можно сформулировать на основе следующих принципов: принцип историзма, принцип единства внешней политики и развития общества, принцип приоритетности, принцип вариантности, принцип синхронизации действий и принцип программирования. Таким образом определяется подход, предусматривающий аргументированное определение субъектами формирования стратегии внешней политики отдельных стратегических целей и задач по развитию определенных взаимосвязей «государство-государство» и «государство - международные структуры», видов экономической деятельности. Было предложено адаптировать уже существующие приемы и оценить возможность внедрения стратегирование в процессы формирования и реализации внешней политики. Сделано схему, на которой показано внешнюю среду, которое в большей степени влияет на процессы стратегирование при формировании внешней политики, и внутреннюю среду (субъекты внутри страны), которое влияет на формирование и реализацию (в большей степени, чем на формирование) внешней политики . При этом, некоторые структурные элементы схемы входят одновременно и к внешней среде, и к внутренней среды, так как производятся и там, и там. На первом внутреннем контуре предложенной нами схемы будет определяться эффективность инструментов формирования и реализации внешней политики ее субъектами во внутренней среде. На втором внутреннем контуре оценивают результативность механизмов формирования и реализации внешней политики, влияющих на результаты реализации внешней политики и определяют возможные влияния внутренней среды на процессы формирования и реализации внешней политики. На третьем внутреннем уровне определяется полезность сложившейся и реализованной внешней политики для собственных нужд (интересов) государства и его влияния на окружающую среду. Определено, что эффективность, результативность и полезность внешней политики полностью зависят от того стратегического курса внешней политики, который сформирует и реализует власть при поддержке общества (бизнеса и граждан). Англійська мова The article describes the strategizing and forecasting of the foreign policy course of our state. Therefore, one of the main tasks of the state in the international dimension is the choice of a strategic direction of cooperation with other states, international institutions and organizations. This determined the purpose of the article, namely to reveal the role of strategizing in ensuring the creation of an effective foreign policy of the state. The formation and implementation of the foreign policy of the state must necessarily take place taking into account its development strategy, development strategies of various spheres of public administration, or even some administrative-territorial units. The essence and content of foreign policy formation using strategic approaches can be formulated on the basis of the following principles: the principle of historicism, the principle of unity of foreign policy and the development of society, the principle of priority, the principle of variance, the principle of synchronization of actions and the principle of programming. Thus, an approach is determined that provides for a reasoned definition by the subjects of foreign policy strategy formation of individual strategic goals and objectives for the development of certain relationships "state-state" and "state-international structures", types of economic activity. It was proposed to adapt existing techniques and assess the possibility of introducing strategizing into the processes of forming and implementing foreign policy. A diagram is made that shows the external environment, which to a greater extent affects the strategizing processes in the formation of foreign policy, and the internal environment (subjects within the country), which affects the formation and implementation (to a greater extent than the formation) of foreign policy. At the same time, some structural elements of the scheme enter simultaneously both the external environment and the internal environment, since they are produced both there and there. On the first internal contour of the scheme proposed by us, the effectiveness of tools for the formation and implementation of foreign policy by its subjects in the internal environment will be determined. On the second internal loop, the effectiveness of the mechanisms for the formation and implementation of foreign policy that affect the results of the implementation of foreign policy is assessed and the possible impact of the internal environment on the formation and implementation of foreign policy is determined. At the third internal level, the usefulness of the established and implemented foreign policy for the state's own needs (interests) and its impact on the environment is determined.