Новації законодавства щодо інституту старости в місцевому самоврядуванні.

Abstract

Українська мова Останнім часом переважна більшість сфер суспільного життя в нашій державі піддалися реформуванню. Рушійною силою реформи органів місцевого самоврядування стала можливість добровільного об’єднання сільських, селищних, міських громад в одну територіальну одиницю зі створенням одного представницького органу місцевого самоврядування на території об’єднаної громади – місцевої ради. Поруч із позитивними наслідками створення нових територіальних громад, такими як підвищення самостійності місцевого самоврядування та збільшення його економічної самостійності, постала загроза можливої відсутності в населеному пункті, що увійшов до об’єднаної громади, посадової особи, наділеного представницьким мандатом, тобто «прямого представника» владних повноважень та представника інтересів мешканців цього населеного пункту. Вдалим вирішенням цього питання стало запровадження законодавцем у систему місцевого самоврядування інституту старости, що є прогресивним для національного законодавства та сприяє затвердженню принципів справедливості, відкритості та ефективності у місцевому самоврядуванні. Проте є й певні неврегульовані на законодавчому рівні моменти, що ускладнюють діяльність цих посадових осіб. В статті проводиться експертний аналіз законопроєкту «Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку інституту старост» від 22.12.2020 №4535. Аналізується більше 10 норм законопроєкту, що мають вплив не тільки на інститут старостинства, але й на всю систему місцевого самоврядування. Зазначається, що до негативних моментів законопроєкту можна віднести положення, що звужують права старост (наприклад, виведення старост із системи місцевого самоврядування, виключення їх зі складу виконавчого комітету чи позбавлення права брати участь у підготовці проєкту місцевого бюджету). В той же час деякі його норми носять прогресивний характер або мають на меті більш чітко визначити положення чинного законодавства. Запропоновано народним депутатам України виважено підійти до ухвалення законопроєкту та не встановлювати норми, що зменшують права старост як посадових осіб місцевого самоврядування, адже ці норми можуть зменшувати можливості мешканців старостинських округів на реалізацію своїх прав через представницький мандат старости і знижують авторитет та ефективність місцевого самоврядування. Російська мова В последнее время подавляющее большинство сфер общественной жизни в нашем государстве подверглись реформированию. Движущей силой реформы органов местного самоуправления стала возможность добровольного объединения сельских, поселковых, городских общин в одну территориальную единицу с созданием одного представительного органа местного самоуправления на территории объединенной общины - местного совета. Наряду с положительными последствиями создания новых территориальных общин, такими как повышение самостоятельности местного самоуправления и увеличения экономической самостоятельности, возникла угроза возможного отсутствия в населенном пункте вошел в объединенной общины, должностного лица, наделенного представительным мандатом, то есть «прямого представителя» властных полномочий и представителя интересов жителей этого населенного пункта. Удачным решением этого вопроса стало введение законодателем в систему местного самоуправления института старосты, является прогрессивным для национального законодательства и способствует утверждению принципов справедливости, открытости и эффективности в местном самоуправлении. Однако есть и определенные неурегулированные на законодательном уровне моменты, затрудняющие деятельность этих должностных лиц. В статье проводится экспертный анализ законопроекту «О внесении изменений в некоторые законы Украины относительно развития института старост» от 22.12.2020 №4535. Анализируется более 10 норм законопроекту, влияющие не только на институт старостинства, но и на всю систему местного самоуправления. Отмечается, что к негативным моментам законопроекту можно отнести положения, сужают права старост (например, вывод старост из системы местного самоуправления, исключения их из состава исполнительного комитета или лишение права участвовать в подготовке проекту местного бюджета). В то же время некоторые его нормы носят прогрессивный характер или имеют целью более четко определить положения действующего законодательства. Предложено народным депутатам Украины взвешенно подойти к принятию законопроекту и не устанавливать нормы, уменьшающие права старост как должностных лиц местного самоуправления, ведь эти нормы могут уменьшать возможности жителей старостинских округов на реализацию своих прав через представительский мандат старосты и снижают авторитет и эффективность местного самоуправления. Англійська мова Recently, most spheres of public life in our country have undergone reform. The driving force of the reform of local self-government bodies was the possibility of voluntary association of rural, settlement, urban communities into one territorial unit with the creation of one representative body of local self-government on the territory of the united community - the local council. The positive consequences of the creation of new territorial communities were an increase in the independence of local self-government and an increase in its economic independence. And one of the threats was the possible absence in the settlement, which became part of the united community, of an official with a representative mandate, as a "direct representative" of the authorities and a representative of the interests of the inhabitants of this settlement. A successful solution to this issue was the introduction into the system of local self-government of the institution of elder, which is progressive for national legislation and promotes the principles of fairness, openness and efficiency in local self-government. However, there are some unresolved issues that complicate the activities of these officials - elders. The article analyzes the bill "On Amendments to Some Laws of Ukraine on the Development of the Institute of Elders" dated 22.12.2020 №4535. More than 10 norms of the bill are analyzed, which have an impact not only on the institution of elders, but also on the system of local self-government. It is noted that the negative aspects of the bill include provisions restricting the rights of elders (for example, removal of elders from the system of local self-government, their exclusion from the executive committee or deprivation of the right to participate in preparation of project of the local budget). At the same time, some of its norms are progressive or are intended to more clearly define the provisions of current legislation. The members of Parliament of Ukraine are suggested to approach the adoption of the bill prudently and not to establish norms that reduce the rights of elders as local government officials, as these norms may reduce the ability of residents to exercise their rights through the representative mandate of elders and reduce local authority.