Розвиток зовнішньої політики та становлення зовнішньополітичних структур України: історичний аспект

Abstract

Українська мова У статті проведений історичний аналіз становлення зовнішньополітичного курсу України. Зазначено, що незалежності Україна набула у 1991 році, що кардинально змінило геополітичну мапу світу. Однак, витоки української зовнішньої політики є значно глибшими, а саме на стику візантійської і римської традицій, що лежать в основі усіх сучасних європейських держав. Досліджено, що Давньоукраїнська держава підтримувала активні відносини з Візантією, Святим Престолом, Германською імперією, Польщею, Угорщиною, Францією, скандинавськими державами. Після занепаду і розпаду Давньоукраїнської держави, реальний поступ української дипломатії став особливо помітним у Козацьку добу. Вказано, що повноправною учасницею міжнародного життя Українська держава стала тільки із набуттям суверенності і взяттям на себе відповідальності за виконання тих міжнародних домовленостей, які були закладені Українською РСР ще за часів Радянського Союзу. Розкрито, що сучасний зовнішньополітичним вектором України є Європейський Союз і НАТО, відповідальним за зовнішньополітичний курс країни є Президент України, а безпосереднє керівництво зовнішньополітичними діями та дипломатичною службою держави уряд здійснює через Міністерство закордонних справ. Створення і становлення Міністерства закордонних справ України як повноцінної державної структури має теж свій історичний досвід. Підвалини української зовнішньополітичної служби закладено у 1918 році, коли було досягнуто декілька важливих дипломатичних результатів, створено ефективну структуру українського МЗС і розвинену законодавчу базу зовнішньополітичної діяльності. За роки незалежності Україна набула значного досвіду у формуванні зовнішньополітичного курсу і законодавчо закріпила своє прагнення до євроінтеграції та вступу до Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Встановлено, що загальна оцінка реалізації зовнішньої політики за останні роки підвищилась. Серед позитивів, які прослідковуються, можна відзначити активізацію роботи інституцій, що формують та реалізовують зовнішню політику за пріоритетними напрямами. Втім, залишається низьким рівень стратегічного бачення розвитку зовнішньополітичних напрямів. Зазначено, що досліджуючи хід історії розвитку зовнішньої політики української держави, можна спостерігати глобальні зрушення та позитивну тенденцію щодо розвитку її зовнішньополітичних зв’язків, переорієнтацію української держави на засади цінностей західної демократії та серйозну участь у світовій політиці. Російська мова В статье проведен исторический анализ становления внешнеполитического курса Украины. Отмечено, что независимости Украины получила в 1991 году, кардинально изменило геополитическую карту мира. Однако, истоки украинской внешней политики значительно глубже, а именно на стыке византийской и римской традиций, лежащих в основе всех современных европейских государств. Доказано, что Древнеукраинская государство поддерживало активные отношения с Византией, Святым Престолом, Германской империей, Польшей, Венгрией, Францией, скандинавскими государствами. После упадка и распада древнеукраинской государства, реальный прогресс украинской дипломатии стал особенно заметным в Казацкое сутки. Указано, что полноправной участницей международной жизни Украинское государство стало только с обретением суверенитета и взятием на себя ответственность за выполнение тех международных договоренностей, которые были заложены Украинской ССР еще во времена Советского Союза. Раскрыто, что современный внешнеполитическим вектором Украины является Европейский Союз и НАТО, ответственным за внешнеполитический курс страны является Президент Украины, а непосредственное руководство внешнеполитическими действиями и дипломатической службой государства правительство осуществляет через Министерство иностранных дел. Создание и становление Министерства иностранных дел Украины как полноценной государственной структуры имеет тоже свой исторический опыт. Основы украинской внешнеполитической службы заложено в 1918 году, когда было достигнуто несколько важных дипломатических результатов, создана эффективная структура украинского МИД и развитую законодательную базу внешнеполитической деятельности. За годы независимости Украины приобрела значительный опыт в формировании внешнеполитического курса и законодательно закрепила свое стремление к евроинтеграции и вступлению в Организацию Североатлантического договора (НАТО). Установлено, что общая оценка реализации внешней политики за последние годы повысилась. Среди позитивов, которые прослеживаются, можно отметить активизацию работы институтов, формирующих и реализующих внешнюю политику по приоритетным направлениям. Впрочем, остается низким уровень стратегического видения развития внешнеполитических направлений. Отмечено, что исследуя ход истории развития внешней политики украинского государства, можно наблюдать глобальные сдвиги и положительную тенденцию развития ее внешнеполитических связей, переориентацию украинского государства на принципах ценностей западной демократии и серьезное участие в мировой политике. Англійська мова The article provides a historical analysis of the formation of Ukraine's foreign policy. It is noted that Ukraine gained independence in 1991, which radically changed the geopolitical map of the world. However, the origins of Ukrainian foreign policy are much deeper, namely at the junction of Byzantine and Roman traditions, which underlie all modern European states. It is studied that the ancient Ukrainian state maintained active relations with Byzantium, the Holy See, the German Empire, Poland, Hungary, France, and the Scandinavian states. After the decline and disintegration of the ancient Ukrainian state, the real progress of Ukrainian diplomacy became especially noticeable in the Cossack era. It is stated that the Ukrainian state became a full participant in international life only with the acquisition of sovereignty and taking responsibility for the implementation of those international agreements that were established by the Ukrainian SSR during the Soviet Union. It is revealed that the current foreign policy vector of Ukraine is the European Union and NATO, the President of Ukraine is responsible for the country's foreign policy, and the government directly directs foreign policy and diplomatic service of the state through the Ministry of Foreign Affairs. The creation and establishment of the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine as a full-fledged state structure also has its own historical experience. The foundations of the Ukrainian foreign policy service were laid in 1918, when several important diplomatic results were achieved, an effective structure of the Ukrainian Foreign Ministry was created, and the legal framework for foreign policy was developed. During the years of independence, Ukraine has gained considerable experience in shaping its foreign policy course and has legally established its desire for European integration and accession to the North Atlantic Treaty Organization (NATO). It is established that the general assessment of the implementation of foreign policy has increased in recent years. Among the positives that can be traced, we can note the intensification of the work of institutions that formulate and implement foreign policy in priority areas. However, the level of strategic vision for the development of foreign policy remains low. It is noted that studying the history of the foreign policy of the Ukrainian state, we can observe global changes and a positive trend in the development of its foreign relations, the reorientation of the Ukrainian state to the values of Western democracy and serious participation in world politics.