Впровадження стратегічного управління господарським портфелем експортоорієнтованого підприємства (на матеріалах Селянського (фермерського) господарства «ДПВ»

Abstract

Зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції в певному регіоні є запорукою задоволення попиту та підтримання національної продовольчої безпеки. Надмірне виробництво призводить до надлишкової пропозиції. За такої ситуації сільськогосподарські підприємства змушені у своїй діяльності змінювати види продукції, диверсифікувати виробництво чи налагоджувати реалізацію надлишкової продукції на зовнішніх ринках. Вихід підприємства на міжнародний ринок є одним із найкращих варіантів для зростання обсягу реалізації продукції, збільшення доходу на одиницю останньої. Проте налагодження зовнішньоекономічної діяльності для підприємств агробізнесу є новим, складним, тривалим і фінансово затратним процесом, що багатьом суб’єктам господарювання не під силу з економічних, організаційних, а часом і суб’єктивних причин.

The growth of agricultural production in a given region is the key to meeting demand and maintaining national food security. Excessive production leads to oversupply. In such a situation, agricultural enterprises are forced to change their products, diversify production or establish the sale of surplus products in foreign markets. The company's entry into the international market is one of the best options for increasing sales, increasing revenue per unit of the latter. However, the establishment of foreign economic activity for agribusiness is a new, complex, long and costly process that many businesses can not afford for economic, organizational, and sometimes subjective reasons.